logo f Арт центр  девіз

ZELO

Знайшли помилку?

Виділіть її мишкою

і натисніть: Ctrl+Enter

Арт центр Zelo

Перше Вересня

«Учиться, учиться и учиться!»

Не поспішайте, читачу, зопалу відправляти листа в спам, прочитавши гасло непопулярного сьогодні діяча бувальщини, Леніна. Бо хіба ж винні шпальта історії, що доводиться їм приміряти на себе красномовні і глибокі філософські істини, прикриваючи замисли, розгадуванням яких займатимуться архіваріуси майбутнього.

 На лузі. Б.Бельський

Перше Вересня зустріло нас ще ласкавим сонцем, але верхівки дворових дерев, оповиті свіжою прохолодою, гейби передражнюють те сонце, пожовкнувши. Із щемом в серці та деяким сум’яттям зустрічають цей день батьки та їх діти. Перші – бо наступає, ставши незвичним за літо, ритм витрат і обов’язків, перемістившись з пліч бабусь і дідусів на батьківські. Другі – бо хочеться вже зустрічей із друзями, з якими у шкільні роки із таким запалом мріється про незвичне, феєричне, багате майбутнє!

Та не завжди трапляється, як гадається. Вчора до майстерні завітала юна мисткиня, у якої навчальний рік мав би розпочатися в закладі із такою звучною назвою: Академія…

Роботи її вже годилися на виставку, та вирішили люди поважні, академіки, що рано їй ще сидіти за студентськими лавами художників.

- Ви так і займаєтеся в майстерні Віктора Леонідовича?
- Поки що так, я цьогоріч не вступила до Академії, думаю треба брати уроки у художників, які у приймальній комісії, а я так не хочу залишати майстерню Віктора Леонідовича…

Ця пані змінилася за деякий час, поки її не бачив. Із сором’язливого дитяти, яке ховало обличчя за довгими пасмами волосся та виводило свої вельми вправні рисунки ледь зсутулившись, сталася енергійна чарівна панянка, із двома настовбурченими гульками волосся, закрученими біля тімені.

Н. Бельський у Школі- Гай, гай, тільки не опускайте рук. Я маю приклад наполегливості у прагненні до мрії. Мій гарний друг завжди мріяв стати хірургом, але вступав до медичного університету без всілякої помочі. Тричі. На третій раз, приймальна комісія вже знала його по-батечкові. І крига таки скресла…
- На третій?.. – І у її очах вбачалася якась нерішучість, що перемежовувалася із розчаруванням.
- Послухайте! Адже в тому немає трагедії. Коли любите цю справу – йдіть вперед. Тільки не здавайтеся! Вам кажуть, що Ви втрачаєте рік? Ви нічого не втрачаєте, насправді. Суттєвою втратою може бути тільки зневіра. Ви ж хочете займатися живописом?
- Ще й як хочу! – І її очі засіяли: – Я це літо провела в селі. Ви б бачили, які етюди я написала. Це зовсім інші роботи, ніж ті, що були оце на виставці!
- В такому разі пам’ятайте, що людям властиво здаватися за хвилину до перемоги!

Вона ще стояла отак деякий час, ніби хотіла почути ще отаких напутніх слів. Еге ж, часом бракує нам отакого напуття. Та осінні грози напувають землю родючістю, а снігова пелена береже її родюче черево для того скальпеля плугового лемеша, що вивільнить її плоди на поживу людям.

Давайте радіти життєвим грозам і дощам – вони наповнять і відкриють нас!

Концерт Б. Бельський

Для оформлення статті використані картини художника Миколи Богданова-Бельського (Николай Богданов-Бельский)