Перейти до вмісту
Головна » Блог » Містерія Літнього Сонцестояння Собітки (Купала)

Містерія Літнього Сонцестояння Собітки (Купала)

  • від

Літнє Сонцестояння знаменує найбільший день у році, коли сонце має найдовший вплив на рослини.
В цю ніч у лісі блукають відьми, вовкулаки, мерці, лісовики, домовики, мавки, русалки, потерчата… Лихі люди роблять тоді на полі закрутки з хлібів. Щоб не причепилися русалки, дівчата в цей час носять під пахвою полин. Господарі освячують оселі та обійстя чарівним зелом, зібраним торік у ніч на Купала, бо всяке зілля в ту ніч набирається незвичайної сили і знахарі зривають його для чарів. Плакун-трава відганяє від дому нечисту силу. На підвіконня люди кладуть кропиву, а в хлівах – осику, щоб оборонитися від злих духів. Господиня не відлучає протягом ночі телят, бо в цю ніч відьми ходять доїти корів.

Лише на Купала сонце, коли сходить, “грає– Купала величає”, танцює і міниться, бо цього дня воно одружується. Лише в цю ніч дерева і рослини радіють і веселяться, розмовляють між собою, з добрими та лихими духами і переходять з одного місця на інше; тварини здобувають дар людської мови, вода в річках на мить перетворюється на срібло, а блискавка нікого не вбиває.

В цей час сила сонця і води найбільша, а всі небесні сили ніби купають землю, даруючи найбільшу родючу силу її плодів, люди купаються у воді, обливаються джерелицею, качаються по росі і стрибають через вогонь. Купальські вогні — то велич і сила Сонця- Дажбога, тому повинні горіти цілу ніч. Вони наділені великою життєдайною, всеоберігаючою, всеочищаючою силою, а вода на Купала – чародійна, лікувальна і цілюща. Від несміливості, втоми та боязні людину очищають саме цей святий вогонь і вода. ходить, “грає– Купала величає”, танцює і міниться, бо цього дня воно одружується. Лише в цю ніч дерева і рослини радіють і веселяться, розмовляють між собою, з добрими та лихими духами і переходять з одного місця на інше; тварини здобувають дар людської мови, вода в річках на мить перетворюється на срібло, а блискавка нікого не вбиває.

Купало – свято молодості, краси, сподівань, молодечої вибуялої волі та духовної нескоримості — відзначається в ніч з 23 на 24 червня. Це – найщасливіший час для зачаття дітей. Саме в цю пору у безмежній єдності з Матінкою-природою Купало, бог плодючості, любові і веселощів, відзначає весілля бога літнього розквіту сонця Семиярила з життєдайною богинею води Даною. Купало – бог земних плодів, якому паленням вогнів приносять у жертву перші пожитки літнього розквіту з проханням Божої ласки і помочі на час грядущих жнив. У Купальську ніч бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а молодим скріплює серця любов’ю до життя. Людині хочеться любити людину, і все живе тоді прагне любові, ніжності та розмноження. Саме на цьому подвійному святі Води і Вогню відбувається єднання людини і природи, з’являються ягоди в лісі, розквітають найкращі, найніжніші квіти, що п’янять своїм запахом усе живе, а всяке зело набирається надзвичайних чарівних, лікувальних та цілющих властивостей, бо в цей день Земля-Мати має найбільшу силу, яку віддає всім.

В цей час сила сонця і води найбільша, а всі небесні сили ніби купають землю, даруючи найбільшу родючу силу її плодів, люди купаються у воді, обливаються джерелицею, качаються по росі і стрибають через вогонь.

Розкладають багаття в лісі чи на пагорбах, щоб підняти святий вогонь якнайближче до сонця, бо чим вище горітиме полум’я, тим багатшими будуть у полі хліба. З того ж горба хлопці пускають у воду обвите соломою запалене колесо. Пускання колеса знаменує зменшення життєдайної сили сонця та рослинного світу. І Підпалюють багаття одночасно з чотирьох сторін вибрані найміцніші хлопці, котрих поважають у селі.

Дівчата збираються окремо від хлопців. Прийшовши в ліс на галявину, вони приносять із собою гільце – гарний вершок черешні, вишні, яблуні чи клена, що уособлює собою священне Дерево життя. Встромивши гільце в землю, дівчата прикрашають його живими квітами, а на вершечку прилаштовують віночок з барвінку. Непомітно у деяких місцях прив’язують жалючу кропиву та колючі будяки. Потім сідають навколо самого гільця подвійним, а то й потрійним колом і співають купальських пісень.

Джерело:
Міфи та легенди давньої України Войтович В.М.
https://archive.org/details/voyt2009/page/28/mode/1up

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *