Продовжуємо рубрику про легенди й сьогодні поговоримо про Бахуса (також відомого під іменем Вакх або Діоніс) та його палку дружбу із закарпатцями. А поєднало їх, власне, вИно.
У збірці “Легенди Карпат” є цікава історія, записана, імовірно, першим мером міста Ужгорода Петром Совою. У ній мова йде про грецького бога Бахуса, якого Зевс відправив на заслання в Карпати. За легендою, Бахус так розлютив громовержця своїми витівками, пияцтвом та розпустою, що той вирішив його покарати. Однак не просто прогнати з Олімпу, а знайти такий край, де не буде винограду, а отже – і вина. Вибір упав на Карпати, де, крім терня та шипшини, більше нічого не росло. Але Бухус, ой, перепрошую, Бахус не розгубився і таємно прихопив із собою виноградну лозу. Він прибув у село Горяни, де посадив лозу і навчив гірський народ вирощувати виноград та робити вино. Чи не тому у закарпатців така весела вдача і любов до виноробства? Бо ж сам покровитель виноградарства нагородив їх умінням робити п’янкий трунок.
Чим закінчилася легенда про Діоніса? Не складно здогадатись, що традиція виноробства поширилася по всьому Закарпатті. Для Зевса життя без Діоніса виявилося не таким уже й веселим: не було з кого посміятися, не було з ким і повеселитися. Глянув громовержець на Карпати, сподіваючись побачити голі вершини і на одній із них засмученого, нещасного Діоніса. Яким ж було його здивування, коли побачив розкішні виноградники, щасливого п’яненького Бахуса в оточенні закарпаток, що танцювали запальний чардаш. “Горбатого могила виправить”, – зрозумів Зевс і забрав Вакха назад на Олімп. А закарпатці продовжували робити смачний п’янкий трунок, який і досі є обов’язковим напоєм на кожному застіллі.
До речі на світлині скульптура Діоніса в замкуSent Miklosh, що в с. Чинадієво, тому ми іще повернемось до Діоніса, як до покровителя мистецтва та театру, адже яке ж вИно без театру? “Хліба і Видовищ“.
